Усім добре відомо, що ми живемо в культурі, яку називають культурою споживацтва. І очевидно, вона асоціюється з їжею: бо ми ж мусимо харчуватись кожного дня, або, якщо сказати трішки по-філософськи: споживаємо страви, щоб підтримувати наше фізичне існування. Проте ця культура заторкує ціле людське життя, бо вона закликає нас задовільняти наші бажання, часто забуваючи про ціну цього задоволення.
І здавалося б все так невинно починалося: поява супермаркетів. Є вибір, яке молоко я хочу купити, пластівці на сніданок, більше того, є вибір фруктів, незалежно від пори року. Тобто, там можна купити все, чого лише заманеться. І коли ми приходимо в супермаркет і не знаходимо саме такого продукту і саме того виробника, часто ми виходимо незадоволенні, але ще більше незадоволені, якщо не знайшли того, що хотіли…
Та ми споживаємо не лише продукти. Слоган «Я хочу це і це, і зараз», такого собі маленького хлопчика чи дівчинки віку трьох років живе в кожному з нас сьогодні, незалежно від нашого віку. «Я хочу це, бо це приносить мені радість і задоволення». Тому ми постійно шукаємо чогось нового: досвіду, подорожей, відкриття нових речей. Це все виглядає дуже невинно. Бо «я ж збагачую свою особистість».
Проте, проблема починається, коли постійний пошук радості та задоволення стає за будь будь-яку ціну, і тоді він може привести до плачевних наслідків. Хтось може впасти в залежність: від алкоголю, наркотиків, ігор, інтернету, сексу. Але попри те неконтрольоване бажання задоволення власних потреб може знищити людину, яка є поруч. Я співпрацюю з цією людиною, але заради задоволення власних цілей, я можу її «з’їсти», і коли вона перестає мені бути корисною, цікавою, я «викидаю» її на «смітник».
А хто з нас хоче бути викинутий на смітник?
І тут християнин має що сказати людині культури споживацтва! Христос може вилікувати цю хворобу суспільства! Адже в принципі кожна людина шукає того самого: бути щасливим! І Бог, як Творець, єдиний може вказати цей шлях! І цей лік, який пропонує християнство, – це логіка дару аж до тотальної віддачі себе, аж до хреста. Та щоб, не впасти в мазохізм, цей дар мусить бути у справжній Любові.
Не треба дивитися лише на мучеників. Погляньмо на подружжя. Воно розпадається, коли подруги шукають власного щастя і задоволення своїх інтересів. Подружжя зростає лише тоді, коли кожен із подругів шукає щастя для іншого у повному даруванні себе! Віддачі себе у любові! Це може виглядати ідеально, нереально, але з Богом немає нічого неможливого! І не забуваймо, ми – християни, живемо у цій культурі, яка має вплив на нас, і нас змінює. Але чи ми наважимося плисти проти загальної течії, і з Богом змінювати цей світ?
Д.С. Це не означає, що не треба подорожувати чи не треба відкривати нове. Подорожуймо з Богом, і мова йде не лише про паломницва. Відкриваймо щось нове з Богом!!!! Не біймося бути християнами всюди!
